В області антикорупційних ініціатив з 2016 року чільне місце займає Франція. Однак, перша спроба — Закон про боротьбу з корупцією - була зроблена у 2007 році.
Останній закон не був успішним і всеосяжним. Однією з основних причин реформи була відсутність конкурентоспроможності французької економіки, а не прагнення поліпшити умови праці. У гонитві за міжнародними стандартами торгівлі Франція прийняла хороше рішення - закон Сапена II.
Крайній термін для впровадження нового законодавства був в січні 2018 року, так що тепер ми можемо, нарешті, поговорити про перші результати та всі вимоги для створення Гарячих Ліній для інформаторів.
З боку інформаторів
Попри те, що закон призначений для економії грошей і репутації Франції, інформаторам він також приніс переваги. Співробітники як з державного, так і з приватного сектора тепер можуть офіційно повідомити про порушення та отримати захист від звільнення та будь-якої дискримінації на робочому місці.
Закон визначає інформатора як людину, яка повідомляє про злочин або будь-яке порушення індивідуально і сумлінно. "Сумлінно" - зазвичай означає дві речі: закон не передбачає будь-якої винагороди для інформаторів, і згодом інформатор може бути оштрафований. Схоже визначення є в законодавстві Великобританії та багатьох інших країн.
Французький підхід також охоплювати так звану систему ієрархії - інформатор повинен в першу чергу повідомити про порушення за допомогою внутрішньої Гарячої Лінії. Тільки при відсутності відповіді від уповноваженої особи інформатор може піти далі - повідомити про це в судовий орган або ЗМІ (в разі надзвичайної ситуації).
Закон захищає конфіденційність інформаторів і суворо забороняє будь-які спроби розкриття. А ось анонімність як і раніше відстає - вона допускається законом Сапена II, але не заохочується. Анонімні повідомлення значно ускладнюють процес розслідування і використовуються тільки у виняткових випадках. Відповідно, співробітник приймає рішення, яким чином повідомити про порушення та може бути демотивований через страх помсти.
Роботодавець зобов'язаний організувати персонал
Якщо говорити про власників бізнесу, закон зобов'язує їх ретельно створювати внутрішні канали звітності. Можливі три способи: для невеликих компаній не потрібна система реєстрації порушень; для великих компаній, починаючи з 50 співробітників, така система є обов'язковою і для компаній зі штатом понад 500 співробітників обов'язкова розширена система. Останній випадок і є метою закону Сапена II - чим більше компанія, тим більшої шкоди завдають хабарництво і корупція.
Роботодавець повинен переконатися, що всі співробітники інформовані про систему та процес інформування. Сама система повинна відповідати основним вимогам:
- бути технічно оснащеною для збору різних форматів інформації (наприклад, зображень),
- зберігати інформацію тільки до закінчення періоду розслідування і знищувати зібрані матеріали коли справа закрита,
- мати фіксований час відповіді - працівник повинен бути поінформований про результати розслідування.
Особливу увагу слід приділити обробці даних у внутрішній системі.
Компанія відправляє стандартну форму заявки, яка буде затверджена FDPA - після цього роботодавець може законно обробляти повідомлення.
Великі суми - великі зміни?
Хороший закон можна відрізнити від поганого за встановленим покаранням за порушення закону. Французький підхід є всеосяжним в цьому сенсі та уточнює міри покарання для інформаторів та їх роботодавців.
Якщо співробітник діє несумлінно, його також можуть оштрафувати на суму від 15 000 євро. Оскільки 2019 рік ще не закінчений, статистика розкритих справ про викривачів відсутня. Проте, закон Сапена II має багато спільного з новим законодавством ЄС, це значить, що він вельми актуальний. Ймовірно, що найближчим часом він покаже деякі результати в рівні корупції по регіонах.